Зима укрила поля снігами
Іскрить, сріблиться, мов розмовля
Як сонце ясне, ну а ночами
Ледь- ледь в дрімоті, як немовля.
То сон побачить, а то з морозом
По вікнах пензлем сріблить шибки
Водойми вкриє всі мимоходом
Люстерком сяють ті залюбки.
Бува з зірками веде розмову,
Позичить блиску, гне до землі
І ранком злата сипне росою
По полю срібла бринить наліт.
Вітрець до танцю запросить зиму
Як пташка крила та розправля
Раптово в небо зрине незримо
Кристалом сіє світ навмання.
А згодом б’ється в зимові хмари
- Просніться сонні, струсніть поля!
На радість людям розсипте чари,
Потішусь радо і я й земля.
Сприймаю зиму, як чарівницю,
Про цю панянку пишу вірші,
Мов з нею п`ю, я святу водицю
Її казковість – в моїй душі.
20.01.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2021
автор: Ніна Незламна