Баба з дідом поживали,
Чай пили та хліб жували.
Сірі будні та сумні,
Дід гукає: слухай бабо!
Свята хочеться мені,
А зпечи нам колобочка
На веселому вогні.
Баба гірко заридала:
Де муки узять мені?
Дід втішає свою бабцю:
Я попрошу у млині.
І помчався, наче вітер
На буланому коні.
Був у нього другом мельник,
Виручав у дні скрутні.
Ось приїхав він до друга,
Поклонився до землі.
Потім мовить:
Я приїхав за мукою,
Дай будь-ласочка мені.
Виручай, мій любий брате
І коли тобі потрібно,
Допоможу й я тобі.
Звісно дам, мені не шкода,
Не залишу у біді.
Так сказав, набравши торбу
Із мішечка у млині.
Дід подякував, вклонився
Та й помчався на коні.
А, приїхавши додому,
І торбина на спині.
Бабця вибігла, радіє,
Наче сонцю навесні.
Каже: є добро на світі,
Тож бувають світлі дні.
І сметани і яєчок
Люди теж дали мені.
Чинить тісто та співає,
Наче пташечка пісні.
Замісила, наспівалась
Під бузками у тіні.
Та й поставила підходить
У мальованім вікні.
Відпочить вона присіла
Із дідусиком на пні.
Посиділа, потім каже:
Розігрій-но піч мені,
А я в хаті приберуся,
Свято буде аж три дні!
Біля хати ружі мальви
І піони запашні,
Намальована калина,
Мов намисто на стіні.
А довкола гай зелений
у квітчастому вбрані,
Соловейко там щебече,
Красота, немов у сні.
Дід надворі підмітає
Та й наспівує собі:
Буде свято з колобочком,
Погуляєм навесні.
Моя бабця, моя Любка
Всяко вгоджує мені,
А тим часом піч нагрілась
І жаринки у вогні.
Підійшло пухнасте тісто,
Що стояло у вікні.
Бабця фартух надягнула,
Мов чаклує та наспівує пісні:
Вдайся гарний та пухкенький,
Зарумянься на вогні.
Місить, ліпить, виминає
Пишне тісто на столі.
Потім в пічку положила
І нашіптує собі:
Ох зрадіє мій дідусик
Та й подякує мені.
Будем їсти та співати
Під бузочками пісні.
А тим часом чути з печі
Аромати чарівні.
Баба взяла колобочка:
Все готовий!
Тай поклала у вікні.
Дід любується, сміється:
Угодила ти мені!
Як остигне, покуштуєм,
Дуже хочеться мені!
Та й пішли у гай зелений,
А тим часом у вікні,
Колобок розплющив очі:
Мене їсти, чи дурні?
Та й додолу вмить зіскочив,
Покотився по траві,
Лиш фіранка захиталось
На маленькому вікні.
Ось він котиться, сміється:
Пощастило так мені,
Що поставили студитись
У відкритому вікні.
А якби я був в коморі?
Вже жували би старі..
Втік та й добре!
Та куди піти мені?
Може лугом покотитись?
Хтось зустрінеться, та ні!
Чи у поле, і з розгону,
Там, де трави запашні.
Покочуся певно лісом,
Мені звірі не страшні.
Тільки в ліс, а там і заєць
На трухлявому, на пні:
Хто ти є такий кругленький?
Не встрічався ти мені.
Ти їжак, а може жаба?
Ні-ні-ні і ще раз ні!
Ти сліпий я бачу, брате,
Хоч у тебе вуха довгі,
Але звивини прямі
Я румяний колобок,
Я від діда і від баби
Із віконця скік та й скок!
І прогнавши зайця миттю
Сам забрався на пеньок.
Втік від них, втечу й від тебе,
Й покотився у лісок.
Лиш тріщать гілки на стежці,
Розлітається пісок.
Тут з кущів, немов примара
Показався сірий вовк.
І поволі сів на стежці
Колобок на мить замовк.
Хто ти є смачний та гарний?
І зубами страшно щолк!
Я румяний колобок,
Я від діда і від баби
Із віконця скік та й скок.
Втік від зайця-пострибайця
І втечу від тебе вовк.
Так сказав і розігнався,
Вовк здивований замовк.
Добрий день, бувай здоровий,
Крикнув вовку колобок!
Покотився далі лісом
Між деревами в тіньок.
Глядь туди, а там ведмідь,
Їсть із вулика медок.
Ось і хліб прибіг до мене,
Відірву собі шматок!
Дулі з маком ти не хочеш?
Косолапи ти мішок!
Від нахабності такої
У бурмила стався шок.
Хто ти є такий нахабний?
Я румяний колобок!
Я від діда і від баби
Із віконця скік та й скок.
І від зайця, ще від вовка
Дременув через лісок!
І від тебе також зможу,
З медом хутряний мішок.
Так сказав та покотився
Поміж гілок та квіток.
А ведмідь лишився ззаду
Доїдати свій медок.
Ось качається, сміється,
Пересвистує пташок,
А назустріч йде лисичка,
Сяє золотом пушок.
Добрий день, куди мандруєш,
Мій рум'яненький дружок.
Хто ти є такий пахучий?
Чи калач, чи пиріжок..
Ти руда, не бачиш добре!
Я румяний колобок!
Голосніше, я не чую,
Сядь на носика, синок.
Колобок підскочив вгору
І на морду лисці скок,
Та й співає свою пісню:
Я румяний колобок!
Я від діда і від баби
Із віконця скік та й скок.
Втік від зайця і від вовка,
Від ведмедя у лісок,
А лисичка його слуха,
Наче дзвоник голосок.
І задумала лихеє,
Відкусити, хоч кусок!
Він підскакує на морді,
Наче м'ячик скік та й скок.
Не підозрює рум'яний,
Лиска сіла на пеньок,
Враз відкрила свою пащу,
Колобка щосили хлоп!!
Чути тріск та крик: рятуйте!!!
І посипався пісок.
Поломила лиска зуби,
Бо зачерствів колобок.
Зойк рудої всі почули,
Пролунав на весь лісок
Всі злякалися страшенно
І ведмідь, і заєць й вовк!
Соловейко не щебече,
Заховався і замовк!
Ти руда, зовсім здуріла,
Розсердився колобок!
Ти ж мене ще б чуть і з’їла!
Слухай, краще б ти уже замовк!
Шипеля крізь біль лисиця
Зосталася без зубів.
Довгоносая дівиця
Заманулось Колобка,
А мені потрібна птиця!
Колобок, задерши ніс
Мчить до діда і до баби
Через темний, через ліс.
Докотився до хатини,
У віконечко заліз.
Дід почув, що хтось шкребеться
І подумав: що за біс?
Чи це миші завелися,
Може злодій знову вліз?
В нас немає вже що брати,
Колобка забрали в ліс,
І піднявся подивитись,
Кого чорт до них приніс.
Із-за печі визирає
В темноті, лиш видно ніс,
Аж присів як це побачив,
Колобочка хтось приніс!
Дід не міг і уявити,
Що він сам туди заліз.
Підійшов, мов миш до бабці,
Розбудив її тихенько.
Та піднялась, взула капці,
Засвітили каганок.
А з віконця: добрий вечір!
Баба впала, дід замовк.
Гість вечірній їм щебече:
Не впізнали? Я рум'яний колобок!
Поприходили до тями.
Він живий, це просто шок.
Баба сплеснула в долоні
І дивується дідок.
Колобок розповідає:
Є у лісі заєць, вовк,
І ведмідь є косолапий,
Їсть із вуликів медок.
Дуже хитра там лисиця
Та беззуба вже сестриця.
Всі хотіли мене з'їсти,
Обмануть та поживиться.
Я їх всіх перехитрив,
Мене їсти не годиться.
Ми не будем тебе їсти,
Дід та баба обіцяли.
І що він такий удасться,
Навіть в сні не уявляли.
Колобок їм відповів:
Це від тих пісень чарівних,
Що з любов'ю ви співали,
Ось тоді коли місили,
Душу в тісто і уклали!
І жили вони щасливо
Та пісні в гаю співали!
by Shtuka Yaroslav
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901794
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2021
автор: Штука