То все - сніжинки…

[i]У  дзеркало  дивлюся
І  думаю:  старію  вже…
Вплелись  до  вроди
Дивні  срібні  пасма:
Життя  спокуси…
Зморшки…  безліч  жертв…
Вітри  негоди…
Смуток  непригаслий…[/i]

Роки  листками,
Так  зів'яли  від  негод…
Сумні  сонети
У  душі  лунають…
А  зустріч  з  Вами  –
Просто  епізод,
Вже  в  серці  злетів
Юності  немає.

[i]  …Та  я  ж  –  блондинка!
Макіяж…  Намиста  блиск…
І  фарба  на  зрадливу
Цю  сріблястість…
То  все  –  сніжинки!
Й  знову,  як  колись,
Радію  диву
В  сніжно-білім  щасті.[/i]

І  негативу  –  
Як  і  не  було.
Співаю  дзвінко
Про  найкраще  літо.
Так,  я  щаслива!
Всім  вітрам  на  зло!
Я  просто  Жінка,
Що  не  хоче  ще  старіти…

*  Ілюстрація  -  з  інтернету.

/Квадратне  римування/

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2021
автор: Білоозерянська Чайка