Без ГРИМУ

Мені  скажуть:  "Не  вмієш  писати  залиш  це  усе!
Які  вірші,  поезія?  Кинь!  Це,  бо  часу  затрати!"
Що  ж  робити  мені  коли  пустка  у  серці  живе? 
І  лиш  тільки  віршами  про  неї  я  можу  сказати.

Що  ж  робити  мені  коли  я  безнадійний  поет? 
Непідвладна  навчитись  писати  я  грамотно  вірші 
Мій  невдалий  нехай,  але  серця  кривавий  куплет 
Тільки  він  у  мені  і  нехай  ви  напишете  "гірший"

Я  не  вмію  вдавати,  брехати  собі  що  це  я 
В  бездоганних  рядочках,  які  відзеркалюють  риму 
Бо  строкатою  була  душа  ще  з  дитинства  моя 
І  такою  помре,  краще  бути  собою  (без  гриму)

Я  не  хочу  блукати  між  слів,  що  чужії  мені 
Бо  для  серця  мого  це  ще  гірше  ніж  просто  в'язниця 
Краще  стати  німою  навіки  в  нічній  сивині 
А  ніж  бути  рабинею  там  де  я  буду  безлиця 

Ви  пробачте  мені,  я  молю!  Але  я  не  поет! 
Я  лиш  тільки  миттєвість  душі  відірвана  від  плоті 
І  нехай  мій  корявий  допоки  живий  ще  куплет 
Дотліває  холодним  рубцем  на  святім  ешафоті

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2021
автор: Процак Наталя