Тих, кого пустила в душу, просто так не проженеш,
Вони назавжди залишають в ній свій стілець,
Ти ж у моїй оселився й живеш,
Ти лишив там свій трон, хай йому грець!
У тебе там схрон, маєш власні ключі,
І коли назовні вирує негода —
Вертаєшся до мене, як додому вночі, —
Я твоя насолода, я твоя свобода.
Там не станеться ґратами брама сталева,
Там нікого ніхто не боїться втратити,
І хоч король — це всього лиш самець королеви,
І я запросто можу тебе стратити —
Ми однією ниткою життя з тобою оповиті,
Мені до вподоби твої походеньки, я їх чекаю.
Ти — пригода моя, ти — розрада в бентежному світі,
І ти вже частіше вертаєшся, й рідше зникаєш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2021
автор: