Прочахли простори зими
і ми.
Набрались птиці таїни
вгорі.
Кого шукаєш? – Взір підводиш до верхів.
На гілці крук глядить убік,
в людини вік встромляє дзьоб,
як в сіру пасмугу між днем і днем – у сіре небо.
Почахли трави. Вдалині
погасли таборів огні.
Перекажи привіт мені хоч сном, хоч снігом!
Біліє все
і білих дум
лягає паволока-слід –
це я зникаю в просторах зими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2021
автор: шепт