Наснились мені ніжні руки бабусі,
Ті лагідні очі, в косах сивина,
За ласку їй ще раз доземно вклонюся,
Бабуся для когось - мені мама вона.
Своїм їй життям забов"язана вічно,
Вона добровільно цю ношу взяла,
Відкинувши власної долі трагічність,
В життєву дорогу мене повела.
Чому рідко в сни так приходите, мамо?,
Я вже забуваю тут ваші пісні,
Так хочу відчути я ласку з роками,
Що ви дарували в дитинстві мені.
Бо навіть у снах, наша зустріч - мов свято,
Я ніби в дитинство вертаюся знов,
Немає давно вже ні двору, ні хати,
Лишилась як Вічність та ваша любов.
Хоч променем сонця приходьте, благаю,
Між нами зв"язок лиш в словах молитов,
Я вашу присутність завжди відчуваю,
Здається, що Янгол від Бога зійшов.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2021
автор: синяк