Ох, зима, холодом віє,
Сніг...Мороз на нім скрипить,
Вже мені і надоїла,
І нема куди спішить...
Я сижу одна в кімнаті,
То читаю, то пишу,
Прибираю...Варю їсти,
І нікуди не хожу...
Телевізор не включаю,
З нього ллється лиш тоска,
І гостей я не чекаю,
Пандемія не пуска...
Де той вірус в біса взявся,
Позганяв усіх до хат...
І ніхто не здогадався
Зупинить його до свят...
Знову з неба сипе снігом,
Мороз в вікна загляда,
То з сльозами, а то з сміхом,
Знов неспокій поверта...
Комунальні знов зростають,
Віє холодом зима,
І субсидії спадають,
Ще й на Сході йде війна...
А я жду і виглядаю,
Швидше щоб прийшла весна,
Молю Бога і благаю,
Щоб закінчилась війна...
Щоб минула пандемія,
Всі жили, ніби рідня...
І щоб влада зрозуміла,-
Непродажна в нас земля...
Ох зима...Біда і радість,
Все навкруг переплела,
Біль й удачу, сміх і щастя,
Щось взяла, а щось й дала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901534
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2021
автор: геометрія