Стоїть козак між мушкетерів,
Геть закрутив козацький вус,
Вже запізнився до вечері,
Не відкликавсь на парлєвус …
Отой відомий Мазаріні,
І зовсім славний Д’Артаньян,
Між ними мов в якійсь родині
Стоїть Сірко - наш отаман …
Дюнкерк – ота страшна фортеця,
Що не давалась їм ніяк,
Без козаків не обійдеться,
Заробітчанин – наш козак …
Кивнув отому Д’Артаньяну,
Обіцянку оплати взяв,
І ту фортецю без обману
Для Мазаріні звоював …
Усе б на тому закінчилось -
Французи берегли лице,
Та Мазаріні захотілось
Забути дане ним слівце …
Іван не злився, не сердився,
В країні справи йшли незле,
В Парижі тому оселився,
Це ж не в якомусь там Круе …
Латина сталася в нагоді,
Чомусь студентів та й навчив,
Був мудрий в своєму народі,
Парижу мудрості вділив …
Чекав на ті французькі гроші.
Хоч італієць хитрий був,
Згадались заповіді божі,
Крутивсь, вертівсь, але почув …
Їдуть в світи заробітчани,
Десь приберуть , а десь утнуть,
А десь науку європейську
Добряче уперед штовхнуть.
Сірко дививсь на то все діло,
Та й з своїм висновком устряв:
Чуже багно на троні сіло,
Поки я в світі тім гуляв …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2021
автор: Дружня рука