Зима, невже й вона уміє гріти?
Аж до кісток пробрало це тепло.
Бо в горя теж встановлено ліміти
Усім моїм зависникам на зло.
Лише тебе, боялась не забути,
Адже ти мій сердешний лютий біль.
Пропащий біс, що зітканий з отрути,
Розтятий думкою і сотнею зусиль.
Отож, тікай цим ілюзорним світом,
Відтятий ти, лиш спогад відтепер.
А сміюсь, чого ж іще хотіти?
Сьогодні ти, абстрактно, та – помер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2021
автор: V.S.