Вона, була лікаря жона
Літала, павою до моря.
І в думках , шукала орла
На золотім березі любові.
Вона була немов циганка
Чорні брови і карі очі.
Малювала, личко румянком
Щоб любили, красу жіночу.
Лікарня , для лікаря як дім
Він, у неї днював і ночував .
Віддав, серце... свою любов усім
На Сестриць, медсестрів споглядав .
Зійшлись, за покликом кохання
Швиденько, любов пролетіла.
Спалахнула ,як зірка рання
Пристрасті, прагнуло її тіло.
В лікаря ,теж була сім'я
І у неї, чоловік,і діти.
Як немає, долі ...не купиш за гроша
В'янеш, в самоті як квіти.
Вона красива, і молода
Залицяльників багато.
Хочеться , їй танців і вина.
Щоб у парі, в небо літати.
Жили, на віру по згоді
Перші дні любились, кохались.
Робили, самі погоду в домі
Один, на одного не ображались.
Він, у неї не перший у житті
Вона , остання любов для нього.
Не знаєм, що нас чекає на землі
Яке буде , завтра ...яка дорога?...
Звикла, іти повільним кроком
В золоті, сяяти у щасті.
Щоб коханий ,був під боком
Жити, як королева у казці.
Він, самотній , і вона одна...
День, у день чекає чуда, дива
Блаженства, ласки хоче душа
Щоб сказали, : Кохана, мила.
Вчора, була лікаря вдова
А нині, люба генеральша.
Немає у неї Бога Христа
Живе, у блуді, і у фальші.
Не довго, вона була вдовою
не довго, журилась у смутку.
Свиснув, їй орел під горою, весною
І танцює, під його дудку.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2021
автор: Чайківчанка