Поема духовна
Пресвятій Трійці —
з трепетом і любов’ю
присвячується
Настільки духу!
наскільки сили!
настільки пропекло!
нас тільки?
так щоби поряд і очищувалось
скло!
так ніби пальцем
підтикало плоть! —
тягло очі квадратнії — на лоба
потім зворотньо утягло
хто ми?
це зек у кандалах Павло!!
отець —
мене хапнуть шмагати
словом
мені в
розширеннях й проталинах
родити слово
і вже навколо —
кров’ю запеклось!!
А що ви бачите?
а чим найбарзі бачите?
що ще — вогнем текло?
аж ще шудрячитесь
а чиїм горлом вже — тепло??
А оце — бачите?!
що у вогні — Огнем текло?
це перероджуюче — для сердець
Тепло!!
Й нище — втекло?
а що ви микаєтесь — те
над
добром і злом!!
зійдете в горло??
де протинається у світі барахло??
І з філософій?
шмагається все з філософій
і не вело нікуди
й не звело!
Павло в кайданах
отець у слово даний
і я —
скрутив в багатті
ремесло
побив у перехожих чересло
бо духом намагалося й було
настільки духом!
настільки в силі!!
настільки розбирало і збирало
й запекло! —
якою лядою це звізданулось —
щоб збулось!!
з якою лядою загримите —
у льох!! — чи вдаль?
коли не збачите
нас троє — в вертикалі!!
Настільки духу!
настільки сили!
слово такого загоряння? і чи було?..
Настільки буде
як є де
людьми люди...
14.01.2021,
з причастям,
свято Василія Великого
і Петра Могили, святителя київського і Руси, Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901298
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2021
автор: Шевчук Ігор Степанович