Вона мешкає там, десь в таємній-таємній шпарині,
та на грудях моїх почувається, наче вдома,
лиш, коли теплим сном нас укриє солодка втома,
наче злодій, втіка горизонтом твоєї спини.
Наче промінь прудка, водночас боязка й смілива,
то холодна, як лід, то теплом обпікає шкіру.
Залоскоче до тремору пальців ніг, але в міру
і бешкетно шугне догори під волосся зливу.
Доки зв'язані погляди, губи для мови стулено,
танцем ковзання рук склеїть наші тіла докупи,
згубить свого хвоста і шукатиме... Ніч наступна
між западин й узвиш і так до межі знечулення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2021
автор: Сніг_на_голову