Навіщо, доле…

Навіщо,  доле,  ти  нас  звела  на  тій  дорозі?
Зустрівшись  поглядом,  одразу  іскра  запалала.
Вогонь  кохання  погасити  ми  не  в  змозі.
Та  разом  нам  не  бути.  Ти  доле  про  це  знала.

Навіщо  ж,  доле-  доленько,  ти  нас  звела?
Зовсім  не  думала  ти  про  душевні  наші  муки.
Чому  ж  за  руки  по  стежині  нас  не  повела?
Дала  кохання...  і  гіркий  напій  розлуки.

Десь  загубилось  щастя  у  високих  полинах.
Серця    тримає  наші  тисками  у  неволі...
І  не  знайти  одну  стежину  спільну  нам.
В  тих  лабіринтах,  що  намалювала  доля.

24.12.  2020  р.



















адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901289
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2021
автор: Zoja