А з Різдва вже сонце
Навернулось в літо
І бурульки над віконцем
Сяють самоцвітом.
Та зима з Різдва
Ще холодом скаже -
Запушує гілки,
М’яко снігом ляже.
Всі гадали на погоду
На Різдво, у рід із роду,
Так хотілося всім світом
Через зиму глянуть в літо.
"Якщо небо без зірок,
То не сиплеться горох,
Роїтися перестануть
медоносні бджоли
І не буде меду,
не зберуть ніколи,
І немає яблук,
бо не сипле сніг,
Інею немає –
нема і врожаю..." -
Вірилось, вірив і гадати міг,
Та тепер вже знаю,
Що природа принесе,
З вдячністю приймаю все.
Чи то добре божество,
Чи то демон править світом,
Їм немає стриму, їм немає меж,
Буде те що має бути, але все ж,
Все про літо з літа в літо,
Як нема хурделиць на Різдво.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901274
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2021
автор: Ivan Kushnir-Adeline