примари

ми  не  господарі  й  не  гості  -  
примарні  тіні  надвечір'я,
зсутулені  при  повнім  зрості,
скрадаємось  через  подвір'я

ми  прослизаєм  в  телефони,
в  думки,  в  серця  крізь  млу,  крізь  мури
відлуння,  слід,  роса  на  лоні  -
це  ми,  запряжені  в  тортури

ми  не  господарі  й  не  гості,
ми  не  подружжя  й  не  коханці,
не  у  раю  й  не  на  погості
і  не  сторо́жа,  і  не  бранці

і  наше  щастя  -  наша  ж  кара,
і  наша  радість  -  наше  ж  горе
ми  кимось  прокляті  примари
десь  на  Синаї  чи  Фаворі

ми  -  тільки  привиди,  примари,
зсутулені  старечо  тіні...
щораз  ховаємось  у  хмари
й  стікаємо  в  сльоту  осінню




адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2021
автор: Redivivus et ultor