Замітає зима… Замітає…
Запустила верстат ткачиха…
Із хурделиць нитки витягає,
Засипає вчорашнє лихо…
Зачекалась зима… Зачекалась…
На жупані морозу мережки…
А тканина усе гаптувалась –
Накривала мереживом стежки…
Королева Зима… Королева…
Чи то пані…за нашим звичаєм…
Одяглися у біле дерева –
Кажуть: - Панну свою зустрічаєм!
Розгулялась Зима!!! Задула!!!
Летючи на віхоли конях!
Засипаючи снігом, забула,
Що сніжинка – вода на долонях!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2021
автор: Волинянка