Ти мій тихий острів - кремезний, залізний,
Пристанище моїх диких світів.
Безлюдний, у просторі океану самотній,
Один такий, не потребуючий зайвих слів.
Навпомацки, в дрімоті солодкій,
В тумані пливу за течією до твоїх сильних вітрів.
Тобі мости за спиною не заважають, ти їх як трофеї залишаєш,
Нагадування своїх власних протестів.
Ти - пристанище тихе, і ти - моє лихо,
Мій простір розкутий.
Тебе не зламати, тебе не впіймати,
Ти наче у залізну броню закутий.
Зашивай моє серце червоною ниткою,
Залатай його рани.
Ти мій тихий острів, моя самота,
І той що, що між нами розляглись океани...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2021
автор: Mezu Svitlana