В старенькім храмі молився монах
Йшов ,на колінах до Спаса Христа.
Дивився, довго на образ в слезах
За гріхи світу, просила прощення душа.
Я вірую, в єдиного Бога Отця
Який є Предвічний Бог -цар на землі.
Все земне, є пусте...Не стоїть, гроша...
Апостолів, мудрість потрібна душі.
О, допоможи милосердний Боже!
Глухим, чути...а сліпим ,бачити світло.
Ти, осіни ясним світлом серце кожне
І прийми, в офіру мою щиру молитву.
О скажи ,мій- Царю Небесний?!...
Чому на землі, стільки лиха, горя і бід.
Нехай зцілить , рани образ Пречудесний
Прожене, лихого і дощ , змиє його слід.
Течуть, ріки крові...спалені степи
Йде, брат на брата з мечем і війною.
Син, зневажає батька...до мами, на ти...
Душі, пусті, черстві...заповнені суєтою.
Прости ,нас Господи ...Гріхи, відпусти!
Голосним дзвоном церквиць збуди від сну.
З'єднай, у храмі мирян ...Благослови!
Матері,що втратила сина витри слезу.
О , скільки, бід на землі горя і крові!
Покалічених доль, вдовиць і сиріт.
Дай, Вкраїні мир...загой рани у слові
Прожени, чуму ...нехай життю радіє світ .
М. Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2021
автор: Чайківчанка