гори!
гори хоча б ще раз!
тихенько витлівай на дні,
спали́
старáнно зрощений маразм,
що видиктовує життя
мені.
помлій...
дощенту потім вмить
запопели́ залякане.
нехай
шипить, шкварчить, димить
минуле вплáкане.
горни
до себе. обійми
багаттям-попелом.
закінчується кожне "ми"
старим Езоповим
сценарієм. і нóвий день
бере початок тут,
на згарищі старих ідей
новí
зростуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2021
автор: re_vanta