Стоїть старенька хата край села
І вікнами вдивляється в... минуле.
Чомусь її покинули й забули,
Хоча завжди гостинною була.
Нові господар двері майстрував,
До свят білила вправно господиня,
І "серцем в грудях" слугувала скриня,
Куди плоди лягали добрих справ.
Від віку мерли в хаті й від хвороб,
Родилися у ній жадані діти,
Котрих життя розкидало по світі,
Зостатись їй напризволяще щоб.
Минає врешті все колись таки,
Стирає час безжально добру пам'ять.
Та от бува зненацька "око ранять",
Занедбані покинуті хатки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900827
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2021
автор: Патара