В небо закохана, вона йшла повільно,
В руках дивні квіти несла, стискала їх сильно.
Ті квіти розвіював вітер тихенько,
Пелюстками бавився, кружляв їх низенько.
По сірому місту вони пролетіли,
Торкались асфальту, будинків чорно-білих.
Червоні пелюстки на безкольоровому тлі
Вмить виділялись - вони барви несли.
Відразу заграло яскравими барвами місто,
Що було сірим наповнилось змістом.
І люди, тонучи в сірій буденності,
Радісно посміхнулись такій протилежності.
Бо сірії будні мають наповнюватись чимось прекрасним -
Поезія, музика, звичайно кіно,
Картини химерні, все, що мистецтвом дано.
А дівчина квіти тихенько несла,
Їх вітер розвіював, на вулиці стало так тепло, наче весна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2021
автор: Mezu Svitlana