08/01/2021
В твоїх очах панує зима,
А погляд, здається, може розтопити лід.
Тобі не довелось витрачати пусті слова:
Ти на одязі й серці залишив свій слід.
Рожевий вологий ніс, тепле дихання коло шиї,
В ньому – свобода, в ньому – саме життя.
В твоїх очах – непідкорені сизі хвилі
І вірність, якої не бачила досі земля.
А ти не зрониш жодного слова –
Розкажеш про те, у чому боюсь зізнатись собі.
Скажи, що мати дитину не кине, а на планеті закінчилась зброя.
Скажи, як умієш. І я повірю лише тобі.
Сильніша усіх цитат твоя промовиста тиша.
В твоїх очах хуртовина, на віях біліє сніг.
А мені б у тебе щирості навчитись
І любити життя більше, аніж його зміст.
Під дзенькіт медальйона весело крутиш хвостом.
У очах – туманна безмежність степів.
Ти на моєму шляху став мостом
Над прірвою, де знецінений новий схід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2021
автор: Шафрановий степ