У серця живого красу покладу сірий гай
Хай співають мені його роси від ранку й до ночі
Я душею погляну на простір обійму Дунай
І сховаю у ньому усі свої мрії дівочі
Я впаду із крутих берегів і розсіюсь в туман
І покрию собою на березі кожну травинку
Так природно подію на розум неначе дурман
Забираючи в бран твою кожну маленьку піщинку
Я блукатиму венами й мабуть залишусь в тобі
І пишатимуся тим що маю своє власне море
Задоволено збільшую кількість годин у добі
Щоб побути з тобою допоки ще серце прозоре
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900658
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2021
автор: Ірина Свірзінська