І знов дорога, тільки від села.
Знайомий шлях, але нові прикмети:
ніч полотно зірчасте нап'яла,
розмежувала космос і замети.
Від фар - два білі в милі рисаки,
а в скло вмерзають зорі із докором.
Про що вони кричать всесвітнім хором
у ці глухі поля та сосняки?
Куди не глянь - пливе блискуча ртуть,
і місяць аж потріскавсь на морозі.
Не доведись нікому тут заснуть,
відпочиваючи в дорозі.
Попереду перевертень чи тінь?
Водій вже звик до метушні дивацької.
Думки не сплять. Мотор гуде, мов джміль.
І ти йому підспівуєш козацької...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2021
автор: Рясна Морва