НЕЗЛАМНА

Твоя  свіжість  давно  вже  обпала,  як  квітка
і  минає  за  поспіхом  радісний  світ.
Покидають  домівку  окрилені  діти…
Залишають  на  згадку  під  ковдрою  лід.

Шаленіє  пора  у  захмаренім  небі,
відголоском  карбує  обпалений  слід...  
Віднайди  в  собі  сили,  якщо  при  потребі...
Перейди  море  сліз  в  обезкровлений  брід.

Не  ламала  тебе  й  не  зламає  ніколи
та  пекуча  спокута  не  оплаканих  літ.
Ти  ростила  в  саду  своїм  квіти  й  навколо…
Бо  ховала  свій  біль  тінню  лагідних  віт!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2021
автор: Олег Крушельницький