Розрада для самотньої душі

Під  стріхою  старенької  хатини
Синички  повсідались  й  горобці,
Тут  мешкає  бабусенька  Килина,
Прийма  гостинно  пташечк  отих.

Сипне  зерна  їм,  хлібчика  ще  крихту,
А  для  синичок  припасла  сальця.
Давно  в  її  оселі  тихо-тихо,
Лиш  пісенька  пташина  звеселя.

Із  пташечками  часто  розмовляє,
Бо  більше  забалакати  ні  з  ким,
У  розповідях  тих  біль  виливає,
То  й  легше  їй  на  серденьку  стає.

Отак  живуть  бабуся  і  синички
Й    непосидючі  сірі  горобці,
Єдина  ж  бо  розрада  вони  нині
Для  її  доброї  самотньої  душі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900308
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський