.
Домерзає на вітрі душа,
Безсило опустились руки.
Дає нежиття одкоша,
Десь чується відгомін муки.
*******
Що задумала ти, недоле?
Оповісти мене, не гніти.
Давай стрінемось. Ходім в поле.
Станем край ріллі-борозни.
*******
Чом ти гониш мене, недоле,
Чом сягаєш вітрами мене;
Чом гуляє десь моя воля,
А колючий біль не мине?
*******
Виправдовуєш мене дочасно.
Я мертвію. Час холодить.
Хтось жалітиме: – От, нещасний!
І мене не стає умить.
*******
Не спішиш. Не біжиш. Лиш спроквола
Знову кличеш мене до життя.
Та душа моя вже охолола
І немає в життя вороття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2021
автор: Едельвейс137