Мовчи, народ, ти все, що міг, сказав,
тепер навіть перечити не смій,
де ти, а де, ті, кого ти обрав,
хіба що в своїй кухні десь помрій.
Мовчи, народ, ти маєш те, що й мав –
сповна вина, видовищ і хліб свій,
і не бурчи на тих, кого обрав,
що всіх не справдили твоїх надій.
Мовчи, народ, хіба ти те не знав,
який хрест нелегкий і тяжкий твій –
служить своїм або чужим панам,
втративши здатність до активних дій.
Мовчи, народ, хоча й шумить Майдан –
то шоу, яким править лицедій,
ніхто щось задарма не віддасть вам,
хоч ти там ляж кістми, хоч сядь, хоч стій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2021
автор: Павло Коваленко