Привіт, Новий! Що принесеш мені:
Буття рясне – як по траві вві сні,
Чи захмеліле сірістю безмежжя,
Де панування вірусів бентежне,
Розтятий світ увесь на до і після –
Підстріленим пташам додолу пісня?
Стривай, Новий, бо думати не смію,
Що може згаснути свята надія
Й невидиме, як тля у шафі темній,
Зітре сліди людські та змінить землі.
Не дай, Господь, у нашому майбутнім
Так скапарати людства божу сутність!
Нового подих радісно вбираю!
Душею лину геть до небокраю,
Молюсь, благаю сонця і розмаю
Для світу, для знедоленого Краю!
2 січня 2021
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2021
автор: палома