розминулися в чистому полі_
на ріллю впало небо безсиле_
свідки хто_ чорноголі тополі,
припорошені вирви - могили_
>
ці ледачі напівозирання_
синхронічністю рухів огидні_
в затихаючих хвилях ридання
не зустрінуться погляди - злидні_
>
сніг сховає слідів паралелі,
сміх ворони розтане в тумані,
за туманом – безодня пустелі
із підступністю білої твані_
>
розминулися_ в’ялі обличчя,
скло очей , монохромна палітра_
не зруйнує хорал потойбіччя
кристалічну структуру повітря_
>
подолавши окреслену відстань
сонце блякле скотилося в лузу_
за периметром сірого міста
з глуздом чубляться змучені музи_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900059
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2021
автор: Ки Ба 1