Ти випив із очей моїх печаль,
Посіяв в них промінчики яскраві.
Із ніжності накинув теплу шаль,
Читав на ніч історії цікаві.
Навчив летіти в радість і в любов,
Нон-стопом посміхатись без причини.
Від люблячих і щирих молитов,
Дивлюсь на світ знов поглядом дитини.
Некваплячись, повільно розтопив
Моє холодне, скрижаніле серце.
В полон кохання легко захопив,
Наповнивши ним спраглі два озерця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2020
автор: Malunka