Мені дванадцять було-то давно
Але ще досі пам'ятаю,
Які ті вишні,
Що за вікном
З промінням грали...
Ні, ще не кінець,
Це ще початок,
Ще будуть танці і пісні,
Життя — це як умовний папірець, .
Який поволі все згорає.
Пройдуть роки,
І Ти сидітимеш удома,
Онуки приходитимуть сюди,
А тії вишні, в яких була твоя тривога,
Зрубають, бо згоріли їх вже сторінки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899490
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2020
автор: Дівчинка Он-лайн