Пахне-манить дозріла калина,
П'ють той запах осінні вітри,
Що летять над просторами, линуть,
Заглядають в глибокі яри.
Розпашіла вона і щаслива,
Адже в гості зайшов морозець,
Він тумани прогнав у долину –
Мов побитий, понизу повзе.
А калина солодшою стала –
Від кохання з морозом той смак.
Хоч блищать на ній роси-кристали,
Але голову гордо трима,
Бо кохання для всіх найсвятіше,
Найсвітліше в житті почуття,
Навіть в горі зуміє утішить,
Серцевиною є для буття!
08.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2020
автор: Ганна Верес