Вона ніколи не ходить першою,
Повільно й відважно веде свою гру.
Чорні і білі рахує клітини,
Ставить собі, відповідно, мету.
У неї ніколи не забракне сили.
Знає де зупинитись, а де треба сміливою бути і просто йти.
Вона вміє згладжувати нерівні схили,
І спалювати непотрібні мости.
І щоб не сталось за гру цю пекельну -
Вона на підборах, і завжди красива.
І як би не штовхали її,
Знає за спиною король - її сила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899298
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2020
автор: Mezu Svitlana