Тут зірки перетворюються на мокрий сніг.
Руни бідності проглядаються кріз асфальт -
по калюжі на кожен відкритий гештальт,
але все, чого ти коли-небудь не зміг -
не важливе. Тож сядь, охолонь
Можна відлік почати з нуля,
кожен нуль - це дозріле коло.
Глянь! З Пріорки на Оболонь
Ходить юне бліде янголя
бур'янами трамвайних колій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2020
автор: Артем Падалкін