Є подарунки часу дуже дивні -
Рожеві окуляри в дні кохання,
Коли всі сни солодкі і чарівні,
В поривах мрій в цю мить на сподівання.
Коли думки, мов кольори веселки
Яскраво грають й ніжністю квітують,
Фарбують щастям суму закапелки,
І в кожну мить окрилено мандрують.
В її очах іскриться юність щира,
Та він цього немов не помічає,
Тож вечорами хлипає зневіра,
А докір юну душу розтинає.
Хто ти така, щоб він тебе помітив?
Байдужий погляд пада за лаштунки.
Лиш вітер ніжно їй волосся гладить,
А місяць шле солодкі поцілунки.
Для нього ти - життя беззвучна нота,
Яка не створить музику з прибутком,
Твоя любов - для нього темна квота,
Для тебе ж почуття це вкрите смутком.
Чи хочеш ти у нього запитати,
Які він має наміри і плани?
Не бійсь сама себе розчарувати,
Зроби цей крок - зніми з душі кайдани.
Він мріє мати жінку у достатку,
Що має дім, зв'язки, рахунок в банку,
Твоє кохання буде лиш на згадку,
Бо ти для нього просто забаганка.
Для нього ти - на мить солодка втіха,
Він - корабель, що пристані шукає.
Ти не вулкан, ти лагідна і тиха,
Його ж любов між бурями блукає.
Забудь його, він з іншої планети,
Твоя душа ще зійде в надвечір'ї,
Таке життя.Ще долі хитросплети,
Впадуть коханням в світлому сузір'ї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2020
автор: Світлана Воскресенська