Ці очі – із кришталю, холодні
Неначе два льодовитих океани.
Ніби вона щойно з картини
Зійшла або героїня з телеекрану.
І, ці повні відчаю очі,
Несуть у собі і холод і пристрасть.
Побачивши їх, вже більше
Не зможеш ніколи без них.
А них криється темнота
Глибока з холоду безодня.
Та хто ж вона: ангел чи сатана?
Райська красуня чи бестія хтива…
В глибокім сні з’являється знову
І кличе за собою так безпечно.
О Боже, дай сили забути погубу!
Ту, що п’янить розум так ніжно!
(картинка з інтернету)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2020
автор: Ruslan B.