Кружляє небом біла цятка,
немов пір'їна на вітру...
То була крапля на початку —
зростила крила на льоту.
Вона летить собі додолу,
до тої рідної Землі,
а білі подруги довкола
кружляють наче чарівні.
Зима, це твоє перше диво,
яке спускається з небес
і ти неспішно та грайливо,
прядеш гармонію чудес!
Встеляєш білим покривалом
німі — засмучені сади...
Немов білилом — ідеалом
фарбуєш осені лани...
Застиглі ріки у хурделях...
Круті молочні береги...
Пухові мантії на скелях,
в торочках мерзлої води.
Вкривай, вкривай Зима хутчіше:
ліси, озера та поля.
Святам потрібна Новорічним,
твоя омріяна краса!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2020
автор: Олег Крушельницький