ти бачиш мене? ти все ще зі мною?
ти чуєш, як волаю в пустелі про спасіння?
тоді скажи мені: у чому сила й слава?
– чи в самому житті, чи в смерті,
чи в безсмерті, чи в нежитті?
перебіжи ці дні, перепливи ці ночі.
коли все скінчиться, отримаєш відповідь.
я біжу під шепотом дощу.
anno mundi? ти ще дивуєшся?
обери собі правду: грому, життя чи провини.
яким ти бачиш місце, найкраще для нашого людства?
ти бачиш його? ти усміхаєшся?
щоб знати це, тобі потрібне дзеркало
і сонце, й місяць з зорями на небі.
гаразд, чи бог ще дзвонить у свій великий дзвін?
я бачу, там сміються люди: вони сміються з тебе.
якби ж вони знали, що все, що ти кажеш – правда!
але генерали досі ведуть свої війни,
і солдати, що гинуть, шкодують,
що так і не стали ними, п'яними генералами.
ой, горе!
вітер вночі віє холодом.
як твої очі горять!
тим часом пісок нашого сивого часу
кам'яніє, стає все важчим,
перетворюється на слова.
чи йдеш ти шляхом, що його протоптали мільйони?
чи ведеш ти сліпих, що нелегко,
туди, де вони прозріють?
чи вступив ти в війну, чи тримаєшся досі осторонь?
чи борешся ти хоч за щось –
чи сповідуєш миролюбство?
сподівайся бодай на когось,
і борися з ним самостійно.
десь є надія одна, що зростає і розвивається.
так само зростає моє розуміння; бачу її все ясніше.
всі честолюбні серця вже потяглися до неї;
спостерігай світанок. ти бачиш сонце, що сходить?
значить, сліпі прозріли, й наше видіння справдилося
anno mundi, black sabbath
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2020
автор: frank