Ти так граційно увійшла в моє життя,
І я ожив – не був таким ніколи.
Чарівним променем
так гріє мене цвіт твого ім'я,
Бо ти моя.
Так хочу я
Лишатись біля твого серця знову й знову.
[i]Сьогодні ти красива,
Наче та весна,
І ніжним світлом сяють твої очі.
Бери за руку – ми повільно
Танцюватимем у снах,
Не відпускай і буде так щоночі.[/i]
І ти казала, що не буде так завжди
А от і ні – я знав, що це неправда.
Я би не зміг стояти
й бачити, як тануть наші сни.
О так, вони,
ті наші сни
На нашім небі намальовані назавжди
[i]Сьогодні ти красива,
Наче та весна,
І ніжним світлом сяють твої очі.
Бери за руку – ми повільно
Танцюватимем у снах,
Не відпускай і буде так щоночі.[/i]
І я б не став топити музикою лід,
Бо я б не зміг, нічого би не вийшло
Якби не було то написано
на долі наших літ.
Чудових літ,
найкращих літ
Тих літ, що разом нам судилося прожити.
[i]Сьогодні ти красива,
Наче та весна,
І ніжним світлом сяють твої очі.
Бери за руку – ми повільно
Танцюватимем у снах,
Не відпускай і буде так щоночі.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2020
автор: Антон Подольний