Мій край

Мій  –  край!  Країна!  Україна!
(Ще  раз  підкреслю  –  не  «страна»  )
У  світі  ти  така  єдина  
І  в  моїм  серці  ти  -  одна!

Лиш  у  славетнім  ріднім  краї
Та  наймилішій  стороні,  
Так  любо  сонце  зігріває  
І  посміхається  мені.  

У  Батьківщині,  в  ріднім  краї
Від  щастя  серденько  співа,  
Любов’ю  душу  наповняє
І  оживає  в  ній  весна.  

Лише  отут  я  чую  слово  
Те  милозвучне  і  просте,  
Співала  мама  колискову  -
Я  пам’ятаю  слово  те.  

Лиш  в  ріднім  краї,  в  цій  сторонці,
Де  хата  батьківська  стоїть,  
Й  до  себе  манить  крізь  віконце,  
Зове  вернутись  хоч  на  мить.

Зове  до  себе  ще  криниця  
Біля  хатини  край  села,  
Щоб  життєдайної  напиться    
Хоча  б  ковток  із  джерела.

До  себе  кличуть  білі  вишні,
Що  у  садочку  ще  цвітуть
Вони  давно  за  хату  вищі,  
Проте  гостей  ще  й  досі  ждуть.  

І  я  завжди  лечу  на  крилах  
В  оцю  хатину  край  села,  
Де  мила  серцю    батьківщина,  
Де  народилась  і  зросла.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2020
автор: Ольга Калина