Годинник стукає у двері смерті,
Він проводжає тих, хто досі ще не жив.
Рахує дні і ночі, вміє бути впертим,
Не розраховує на нескінченність див.
Не зупиняється, в очах пустелі бачив,
Іде шляхами розпачу у світанковий час.
Він забирає тих, хто досі ще не плаче,
Роздмухує багаття, але вогонь вже згас.
Повільно витікає зі скроні недовіра,
Збираються докупи потоки сірих днів.
Час не врятує тих, хто досі ще не щирий,
Він так уже втомився закопувати гнів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2020
автор: Юлія Рябенко