.
Нічна пташина невідома
Збудила мене дуже рано:
В такій порі ще місто спить.
*****
І знову
«чешуть» язики
під вікном сусідки.
*****
Далекий краєвид
У сповитку туманів.
Ранкова прохолода.
*****
Сосновий бір,
Мов гострозубий гребінець,
Здалека бовваніє.
*****
По нові враження
Збираюсь на природу:
Вона – натхненник поетичних вмінь.
*****
Це не поезія.
Це тільки спроба сил своїх
У світлі Божого натхнення.
*****
Не до філософії,
Не до білих віршів –
Утома нищить почуття.
*****
Нарешті,
Розпечений до білого,
Диск сонця
Над заходом
Повис.
*****
Вийшла на балкон
Й на повні груди
Вдихнула прохолоду ранку.
*****
Чарівний голос солов’я
З зеленої гущавини дерев
В кімнату долетів.
*****
Квіточки-маргариточки
Жовтими очками
Дивляться на світ.
*****
Чарівна
літечка пора
душу веселить.
*****
Біла,
Мов сніг кішечка,
З дерева – в травицю.
*****
Розпечене сонце
Гріє немилосердно,
Та кому пожалітись?
*****
Згадавши зиму,
В літеплі купаюсь.
Божа благодать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898827
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2020
автор: Едельвейс137