НЕНЬКА

Як  не  було  би  любові  —  квітка  б  не  розцвіла,
не  журила  її  доля  —  виживати  вміла.
Виростала  —  біль  ховала  в  пелюстках  тендітних,
не  забракло  в  неї  духу,  бо  любити  хтіла.

Сіяв-віяв  вітер  з  неба  —  кришталеві  роси,
напували  в  оксамиті  —  трави  свої  коси.
Та  кружляли  біля  квітки  соколи  навколо,
бо  вона  любити  вміла,  як  ніхто  ніколи...

Застелила  стиглим  цвітом  золотисте  поле,
засівала  свої  зерна  навкруги-довкола...
Майорять  на  рідних  землях  маки  пурпурові,
бо  зростали  діти-квіти,  в  маминій  любові!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2020
автор: Олег Крушельницький