Я буду її пам'ятати крізь тіні віків.
В минуле дивитися лише на її світлі очі.
Мене буде гнати від неї зграя голодних вовків,
А вона їх сховає, як і себе сховала - у ночі.
Я все ще згадую її дотик рук,
Жодна жінка ще так мене не торкалась.
Моя любов, моя підтримка, мій друг,
Увесь мій всесвіт забрала і попрощалась.
А я ще чекаю, і буду чекати довіку.
До скону - серце своє збережу.
Моє пробачення вицвіте на папері влітку.
Там буде знизу P.s: Люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2020
автор: Діана Кісільовська