То дощ, то сніг, то вітер свище,
Кружляє листя воронням.
Воно літає над ставищем,
Зв’язку позбувшися з гіллям.
Усе зруділо і зчорніло,
Поблякли, щезли барви всі
І вітер хмари, мов вітрила,
На клапті рве на випасі.
Не чути жодної пташини,
Ніде нікого навкруги.
Вогнем жаріє плід шипшини,
Кущі брунатні шелюги.
Ото й усе, що вабить очі
І спомин літа навіва.
Його з туману потороча
Своєю сірістю вкрива.
20. 12. 2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2020
автор: Мирослав Вересюк