Він шукав волю в холоднім окопі
Крізь куряву диму і куль лихі заметілі,
Події мчали, мов в калейдоскопі,
А шрамів все більше ставало на тілі.
Душа знемагала від спраги,
А дні приносили все менше тепла,
Бувало, думав, що не стане відваги
Боротись й надалі із силами зла.
Війна лютувала, лякала зимою,
Й не одна вже у небі згоріла зоря
Він хотів розділити знайдену волю з тобою,
Стати тихою гаванню, коли тривогою били моря.
Він не раз падав на болотянистих стежинах,
Розбиваючи вщент ніжні крила надії,
А потім вставав і у своїх життєвих годинах,
Намагавсь не зважати на пекельні події.
Але час не дрімав, усе мчав безупину,
Він для тебе волю шукав
Й Батьківщину любив до загину
В той час, коли останній дюйм життя догорав.
Били гради гримучі з ворожого краю,
Плакало небо від шрамів пекельних дарів,
Він знайшов її в окопі далекім від раю,
А потім - іскри, біль і шепіт вільних у серці морів...
Він знайшов волю в холоднім окопі,
На грані світів його ранок вітав,
Змінилися барви в швидкім калейдоскопі,
Коли час останні рядки в життя його книгу вписав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2020
автор: Вікторія Воля