Щедро лицар сріблистий прикрасив берези опалі.
Тож, нарешті красунькам дісталася роль осяйна́.
І здавалось, міцнішають нині морози насталі,
Та прогнозом по радіо лине про нуль новина.
Потече і розстане без слів засумований іній,
За собою залишить на вітті лиш капельки сліз.
Хлине знов на дерева зневіра колишня віднині.
Чорні плями вмалює на білу ошатність беріз.
А берізки затямлять, що іній – розкішний, прекрасний
Та відважний, мов барс сніговий із величності гір.
Означає це – подвиг любові цілком не напрасний,
Лиш годинку, а все ж, протримався розкішний набір.
І на хвилях дурниць, в безбережності творчої страсті,
Удається що-небудь нетлінне створити в той час
Тільки смерть і любов натякають на деяке щастя, -
Те безмірне, яке хтось навряд чи відніме у нас!
Оригінал
Серебристый поклонник с размахом украсил березы,
наконец-то красоткам досталась блестящая роль.
И казалось, что крепнут пришедшие нынче морозы,
но по радио дали прогноз - ожидается ноль.
Он умрет, он растает без слов, опечаленный иней,
за собой оставляя на ветках лишь капельки слез.
И опять на деревья нахлынет былое уныние,
запятнав чернотой белоснежную кожу берез.
Но березки запомнят, что иней роскошен, прекрасен,
что отважен он, словно, прокравшийся с севера, барс.
Это значит, что подвиг любви был ничуть не напрасен,
хоть и длилось роскошество, может, какой-нибудь час.
На волне безрассудства, в безбрежии творческой страсти
иногда удается нетленное что-то создать.
Только смерть и любовь намекают на некое счастье, -
то, которое вряд ли сумеют у нас отобрать.
2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2020
автор: Юрій Шибинський