Зима так поспішала через поле,
Через горбочки та байраки йшла,
Доводилось їй підбирать подоли,
Щоби не замочить своє вбрання.
Морозу ж то нема і скрізь калюжі,
На краплі перетворюється сніг.
В сльозах зима, але йому байдуже,
Хоч вона просить щоби допоміг.
Щоб підморозив річечки й озерця
І сніг, що вона сипле не розтав,
Тоді і звеселиться її серце,
Готове до веселощів й забав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898668
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський